Вже не #АбітурієнтНМУ2016 , а #ПершийКурсНМУ #ПершаПара Те, що вам дуже пригодиться на перших парах з біології. Не лінуйтесь перечитати і бути готовим) СПАДКОВІСТЬ ВЗАЄМОДІЯ ГЕНІВ В розглянутих прикладах по гібридизації гени поводяться як окремі одиниці: успадковуються незалежно один від одного і ко­жний з них визначає розвиток якоїсь однієї ознаки, незалежної від інших. Тому може скластися враження, що генотип — меха­нічна сукупність генів, а фенотип — мозаїка окремих ознак. На­справді це не так. Якщо і окрема клітина, і організм є цілісні сис­теми, де всі біохімічні та фізіологічні процеси строго злагоджені і взаємопов'язані, то перш за все тому, що генотип інтегрований, тобто є системою взаємодіючих генів. Взаємодія алельних генів. Алельні гени вступають у відноси­ни типу домінантності — рецесивності. Це означає, що в генотипі існують гени, що реалізовуються у вигляді ознаки, — домінант­ні, і гени, які не зможуть виявитися у фенотипі, — рецесивні. По­вне домінування спостерігається у тому випадку, коли домінант­ний ген повністю пригнічує дію рецесивного гена (наприклад, жовтий і зелений колір горошин). При неповному домінуванні домінантний ген не повністю пригнічує дію рецесивного гена, спостерігається проміжне спадкоємство (наприклад, забарвлення кольорів у нічної красуні). У серіях множинних алелей відношен­ня домінантності — рецесивності набувають достатньо складний характер. Один і той же ген може виступати як домінантний по відношенню до однієї алелі і як рецесивний по відношенню до ін­шої. Наприклад, ген гімалайського забарвлення у кроликів домі­нантний по відношенню до гена білого забарвлення і рецесивний по відношенню до гена суцільного забарвлення «шиншила». При кодомінантності жоден з алельних генів не пригнічує інший, вони рівноцінні. Якщо два кодомінантні гени знаходяться в одному генотипі, вони обидва виявляються фенотиповими. Наприклад, четверта група крові у людини за АВО-системою детермінується одночасною присутністю в генотипі двох кодомінантних генів JAі JB. Ген JA детермінує синтез антигену А в еритроцитах, а ген JB — антигену В. Взаємодія неалельних генів. Відомо багато прикладів, коли гени впливають на характер вияву певного неалельного гена або на саму можливість вияву цього гена. У запашного горошку є ген (А), який обумовлює синтез безба­рвного попередника пігменту — пропігменту. Ген В визначає син­тез ферменту, під дією якого з пропігменту утворюється пігмент. Квітки запашного горошку з генотипом ааВВ і ААЬЬ мають білий колір: в першому випадку є фермент, але немає пропігменту, в другому — є пропігмент, але немає ферменту, який переводить пропігмент у пігмент. При схрещуванні двох рослин запашного горошку з білими квітками вийде пурпурне забарвлення квіток: Таким чином, утворення такої, здавалося б, елементарної ознаки, як забарвлення квіток, залежить від взаємодії принаймні двох неалельних генів, кінцеві продукти діяльності яких (білок, фермент) взаємно доповнюють один одного. З іншою формою взаємодії генів ознайомимося на прикладі розвитку забарвлення плодів гарбуза. У гарбуза ген А визначає жовтий колір плодів, його рецесивна алель (а) — зелений колір. Проте забарвленими плоди гарбуза будуть тільки в тому випадку, якщо в генотипі рослин відсутній домінантний ген з іншої алельної пари — ген В. Ген В пригнічує збарвлення плодів гарбуза, а його рецесивна алель b не заважає забарвленню розвиватися. Отже, при генотипі ААВВ плоди будуть білими, при генотипі ААЬЬ — жовти­ми, при aabb — зеленими. Такі форми взаємодії неалельних генів, як взаємодоповнювання їх дії або пригноблення одним геном неалельного йому гена, стосується якісних ознак. Проте більшість властивостей організмів — маса і зростання тварин, яйценоскість курей, жирність молока і його кількість у худоби, вміст вітамінів у рослинах тощо — не є альтернативними. Такі ознаки називають кількісними. Вони визначаються неалельними генами, які діють на одну і ту ж ознаку або властивість. Чим більше в генотипі до­мінантних генів, від яких залежить яка-небудь кількісна ознака, тим яскравіше ця ознака виявляється. Такий вид взаємодії генів різних алельних пар, коли вони відповідають за ступінь вияву однієї ознаки, називається полімерією (від грец. polymereia — багатоскладовість). У пшениці червоний колір зерен зумовлений дією трьох генів: А1, А2, А3. При генотипі А1А1А2А2А3А3 забарвлен­ня зерен найінтенсивніше, при генотипі а1а1а2а2а3а3 пшениця має білий колір. Залежно від числа домінантних генів у генотипі мо­жна отримати переходи між інтенсивно червоним і білим забарв­ленням. Кількість пігменту в шкірі людини також залежить від числа домінантних неалельних генів, діючих в одному напрямі. Напри­клад, у подружньої пари негроїда і європеоїда народжуються діти з проміжним кольором шкіри (мулати). У подружньої пари мула­тів діти за кольором шкіри мають забарвлення всіх типів — від чорного до білого, що визначається комбінацією трьох пар алелей. За типом такої взаємодії успадковуються ознаки більшості тварин і рослин: вміст цукру в коренеплодах буряка, довжина колоса, довжина качана кукурудзи, плодючість тварин тощо. Источник: https://vk.com/nmuhelper

Теги других блогов: генетика біологія спадковість